
ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
01033,
Київ, Жилянська, 14
тел.
238-10-80, 238-11-38
факс 287-36-16
В.Бринцев: рішення КС врегулювало
ситуацію з неоднозначним розумінням питання апеляційного оскарження судових ухвал
Конституційний
Суд України 2 лютого оприлюднив прийняте 27 січня рішення у справі за
конституційним зверненням громадянина Заїченка В.Г. щодо
офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного
процесуального кодексу України у взаємозв’язку зі статтею 129 Конституції
України (справа про апеляційне оскарження ухвал суду). Суддя-доповідач у справі
Василь Бринцев прокоментував це рішення прес-службі КС.
- Конституційному
Суду поряд з рішеннями, що мають загальнодержавне значення, досить часто
доводиться вирішувати локальні справи, які, на перший погляд, стосуються лише
окремого пересічного громадянина, зауважив В.Бринцев.
- Такою була і справа про тлумачення
положень статті 293 Цивільного процесуального кодексу, в якій передбачається
порядок оскарження окремо від судових рішень ухвал суду, тобто проміжних
рішень. Громадянин Заїченко В.Г. крізь призму
конституційного положення, що встановлює засади судочинства, в тому числі таку,
як забезпечення конституційно-апеляційного оскарження, навів приклади
неоднозначного вирішення ситуації у двох його конкретних справах, коли він
звертався в суди за видачею дубліката виконавчого листа. Ситуації було вирішено
по-різному, а це - підстава для втручання Конституційного Суду і тлумачення цих
норм.
Відповідь на запитання,
чому вони вирішувалися по-різному, мабуть, у тому, що ця норма статті 293
Цивільно-процесуального кодексу – чергова ілюстрація недостатньо досконалої
законодавчої техніки. У статті зазначено: окремо від рішення суду можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, і зокрема (наш
випадок у пункті 18) щодо видачі дубліката виконавчого листа. Ситуація
ускладнювалась тим, що Верховний Суд України в постанові пленуму від 24 жовтня
2008 року надав роз`яснення судам, що пункт 18 слід розуміти буквально - якщо йдеться
про видачу дубліката виконавчого листа, то і оскаржується
ухвала лише про видачу дубліката. Але ж суд може винести ухвалу і про відмову у
видачі. І саме такі ухвали більше сприймаються зацікавленими особами з
незадоволенням, тому що в разі відмови у видачі дубліката виконавчого листа
фактично зупиняється подальше виконання рішення суду. Відповідно до положень Цивільного
процесуального кодексу зацікавленими особами в цій категорії справ є стягувачі – ті, на чию користь прийнято рішення про
стягнення коштів. Якщо розуміти рекомендації Верховного Суду буквально, як робили
деякі судді, то на цьому можна ставити крапку, і подальше оскарження такої
ситуації фактично виключається.
Тому Конституційний
Суд, застосовуючи свої можливості більш системного тлумачення законів, дійшов
висновку, що ці положення слід розуміти так: окремо від рішення суду можуть
бути оскаржені в апеляційному порядку як ухвали про видачу дубліката
виконавчого листа, так і ухвали про відмову в його видачі.
До такої
позиції схилялися більшість суддів КС. Під час підготовки
справи ми звернулись із запитами до апеляційних судів Запорізької області і м.Києва. Обидва ці, на мій погляд, авторитетні суди
висловили таку думку: не може бути ситуації, коли один результат розгляду можна
оскаржити, а протилежний – не можна. Але через постанову пленуму Верховного
Суду судам було складно застосовувати таку позицію, і вони чекали, як визначить
Конституційний Суд. Тому з прийняттям цього рішення ситуацію стосовно
неоднозначного розуміння, які ухвали можуть бути оскаржені окремо від рішення
суду, а які - ні, на мій погляд, врегульовано.