Прес-реліз у справі щодо конституційності Постанови ВР АРК "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя"

Версія для друку

ПРЕС-СЛУЖБА

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

 

01033, Київ, Жилянська, 14

тел. 238-10-80, 238-11-38

факс 287-36-16

 

прес-реліз

21 березня 2014 року

 

Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 20 березня Рішення у справі за конституційним поданням виконуючого обов`язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя“ від 11 березня 2014 року (далі – Постанова).

 

Суть питання

Верховна Рада АРК Постановою затвердила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (далі – Декларація), за змістом якої:

 „1) у разі якщо в результаті прямого волевиявлення Криму 16 березня 2014 року буде прийнято рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, до складу Росії, Крим після референдуму буде проголошено незалежною та суверенною державою з республіканською формою правління;

2) Республіка Крим буде демократичною, світською та багатонаціональною державою, яка зобов`язується підтримувати мир, міжнаціональну та міжконфесійну злагоду на своїй території;

3) Республіка Крим як незалежна і суверенна держава у разі відповідних результатів референдуму звернеться до Російської Федерації із пропозицією про прийняття Республіки Крим на підставі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб`єкта Російської Федерації“.

Суб’єкт права на конституційне подання – виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України Указом Президента України від 14 березня 2014 року зупинив дію Постанови і одночасно звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо її конституційності. Автор клопотання вважає, що Постанова не відповідає низці статей Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України „Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим“.

 

Короткий зміст мотивувальної частини Рішення

Декларацією визначено, що „у разі якщо в результаті прямого волевиявлення народів Криму, яке має відбутися 16 березня 2014 року, буде прийнято рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, до складу Росії, Крим після референдуму буде проголошено незалежною та суверенною державою з республіканською формою правління“.

У Рішенні від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 у справі про Конституцію Автономної Республіки Крим Конституційний Суд України зазначив, що для АРК як адміністративно-територіальної одиниці України не притаманні державний суверенітет, власне громадянство та інші ознаки держави; межі АРК з іншими адміністративно-територіальними одиницями не є державними кордонами. За правовою позицією КСУ, викладеною у цьому ж рішенні, поняття „державна територія“ (територія України) і „територія відповідної адміністративно-територіальної одиниці“, зокрема територія Автономної Республіки Крим, про яку йдеться у статті 7 Конституції АРК, хоча й взаємопов’язані, але за своїм змістом є різними; Конституція України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію.

Відповідно до частини другої статті 133 Основного Закону України АРК та місто Севастополь входять до складу України як окремі одиниці адміністративно-територіального устрою України; місто Севастополь не входить до складу АРК, має спеціальний статус, який визначається законом України.

За статтею 134 Конституції України АРК є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Встановлений статтями 137, 138 Основного Закону України перелік питань, які належать до відання АРК, та питань, з яких вона здійснює нормативне регулювання, унеможливлює вирішення нею питань, пов’язаних із територіальним устроєм, конституційним ладом та державним суверенітетом.

Зважаючи на викладене, КСУ дійшов висновку, що затвердження Постановою Верховної Ради АРК Декларації не належить до повноважень Верховної Ради АРК і суперечить статтям 2, 8, 132, 133, 134, частині другій статті 135, статтям 137, 138 Конституції України.

Верховна Рада АРК у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, які не можуть суперечити Конституції і законам України (частина друга статті 135 Конституції України).

Таким чином, прийнявши Постанову, Верховна Рада АРК вийшла за межі повноважень, визначених Конституцією України, чим порушила частину другу статті 19 Основного Закону України.

У пункті 1 Декларації передбачено, що „у разі якщо в результаті прямого волевиявлення народів Криму, яке має відбутися 16 березня 2014 року, буде прийнято рішення про входження Криму, включаючи Автономну Республіки Крим і місто Севастополь, до складу Росії“.

Однак Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, у тому числі Конституція АРК, а також міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, не містять поняття „народи Криму“ та не дають йому визначення. Саме тому використання у Декларації поняття „народи Криму“ як узагальненого визначення громадян України, які проживають в АРК та в місті Севастополі, є безпідставним та таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права право народів на самовизначення не повинне тлумачитися як таке, що санкціонує або заохочує будь-які дії, які порушують чи підривають (повністю або частково) територіальну цілісність або політичну єдність суверенних і незалежних держав, які дотримуються принципу рівноправ’я і самовизначення народів і внаслідок цього мають уряди, які представляють інтереси всього народу на їх території без будь-яких відмінностей (Статут ООН, Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 року, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року).

КСУ наголошує, що право на самовизначення на території АРК та в місті Севастополі було реалізовано їх жителями як невід’ємною частиною всього Українського народу під час всенародного голосування на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Враховуючи результати цього референдуму, Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей – 28 червня 1996 року прийняла Конституцію України, в якій, зокрема, проголосила Україну суверенною і незалежною державою та закріпила принцип її територіальної цілісності.

Конституція України не передбачає права окремої частини громадян України (в тому числі і національних меншин) на одностороннє самовизначення, в результаті якого відбудеться зміна території України як унітарної держави. Питання зміни кордонів України повинне вирішуватися на всеукраїнському референдумі, призначеному Верховною Радою України відповідно до статті 73, пункту 2 частини першої статті 85 Основного Закону України.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що, прийнявши Постанову „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя“, Верховна Рада АРК порушила положення статті 73, пункту 2 частини першої статті 85 Конституції України.

 

Резолютивна частина Рішення

 

1. Визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя” від 11 березня 2014 року № 1727-6/14.

 

2. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим „Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя” від 11 березня 2014 року № 1727-6/14, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 

3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

 

Головуючий на засіданні –  Голова КСУ Юрій Баулін.

Суддя-доповідач у справі – Микола Мельник.

 

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2019 Конституційний Суд України